Запрошую усіх на ранкову гімнастику. Виконуємо вправи та набираємося сили та здоров'я.
Розвиток мовлення та культура мовленнєвого спілкування
Тема "Спостереження за кішкою"
Мета: закріпити вміння дітей розпізнавати кішку за зовнішніми ознаками; формувати навички вимовляти звуконаслідування; продовжувати вчити відповідати на запитання; розвивати увагу, спостережливість, мислення, уміння декламувати невеличкі віршики; виховувати любов до тварин, бережливе ставлення до них, бажання доглядати за ними.
Здоров'я та фізичний розвиток
Тема: «Котик Мурчик — спортсмен»
Мета: повторити комплекс загальнорозвивальних вправ; закріпити вміння метати м’яч із-за голови та підстрибувати вгору на обох ногах; розвивати спритність і швидкість під час гри «Курка і курчата», уміння реагувати на сигнал; прищеплювати чуття колективізму.
Матеріали та обладнання: м’яч, кошик, стрічка
Рухлива гра: "Кішка та кошенята"
Психологічна хвилинка: гра-медитація «Сонечко»
Мета: вчити дітей відображати найпростіші форми емоційного стану; танцювальним рухам.
Хід гри. Діти стають у коло, тягнуться до сонечка вгору і пританцьовують з ноги на ногу.
Сонечко щедро дарує кожній дитині по сонячному зайчику, які оселяються в серцях дітей. Діти рухами рук від грудей розсипають це світло навколо себе.
Промінчик не тільки зігріває, а немовби пестить усе, чого торкається. Так само рідні люди піклуються одне про одного.
На цьому подвір’ї стоїть хатинка, а в ній живе дівчинка. Послухайте, яка з нею та з її другом, маленьким котиком, трапилася пригода.
Якось уранці забула маленька дівчинка налити молока своєму котеняті. Котенятко було голодне. Воно хотіло попросити молочка у дівчинки. І раптом забуло, як треба просити. Вибігло воно на подвір’я і гірко заплакало. На подвір’ї зустріло корову.
- Чого ти плачеш, бідне котенятко? – питає корова Зорка.
- Ну, як же мені не плакати, - каже котенятко.
- Я тебе навчу. Ти скажи: М-у-у, тебе й нагодують.
- Ні, - каже котенятко, - це корови так просять.
І побігло далі.
Коло воріт стояло лоша.
- Чого ти плачеш, бідне котенятко?
- Як же мені не плакати, - каже котеня, - я голодне, я не знаю, як просити їсти.
- Це дуже просто, - каже лоша, - скажи: гі-гі-гі, тебе й нагодують. Я так завжди прошу.
- Ні, - каже котенятко, це коні так просять, котенятка інакше повинні просити. І побігло далі.
А назустріч йому півень.
- Котенятко, котенятко, чого ти плачеш?
- Я хочу їсти дуже-дуже, я не знаю, як треба просити.
- Ну, я тебе навчу, - каже півник, - ти закричи: ку-ку-рі-ку – ось і все. Я завжди так прошу.
- Ні, - каже котенятко, - це тільки півники так співають.
І побігло далі. Прибігло до комори. А звідти назустріч виходить великий чорний кіт.
- Чого ти плачеш?
- Як же мені не плакати – їсти дуже хочеться, а я забуло, як попросити їсти.
- та ти скажи: няв-няв, - відповідає чорний кіт.
Згадало кошеня, зраділо і побігло просто до дівчинки.
- Няв – няв, занявчало воно так голосно, ніби старий чорний кіт.
- Що я наробила? – схопилася дівчинка. – Я ж забула молока дати котеняті.
Взяла мисочку і аж по самі вінця молоком налила, а кошеня все вилизало
Щасливе, сите кошенятко замуркало, скрутилося клубочком і вляглося спати…
Немає коментарів:
Дописати коментар